На цей заголовок до матеріалу про підсумки виступу ФК "Славія" у Чемпіонаті України з футзалу серед ветеранів надихнув один з лідерів рівнян Олег Кучер, щоправда, замість "голови", він назвав трохи інший орган тіла, але, враховуючи, що наш сайт можуть читати діти, тому ми зупинимося саме на тому що є. Тож про поїздку "Славії" у Житомир, все що знаю і думаю, плюс відео.
Незважаючи на те, що минулого року "Славія" вже брала участь у цих змаганнях, проте президент клубу сказав, що то не рахується, ну і мене там не було, тому немає з чим порівнювати. Тож цього разу, можна сказати, вже був осмислений дебют "Славії" у Чемпіонаті України з футзалу, і до цього команда відповідно готувалася та награвала склад саме у футзалі, а тренерські обов'язки взяв на себе Андрій Паршиков. Він, до речі, був не дуже задоволений кількісно-якісним складом своєї команди, і хотів підсилитись. Але, на відміну від регламенту ветеранських змагань у класичному футболі, де футболістів допускають за роком народження, а не за віком, у футзалі придумали, що грати можуть лише ті гравці, яким 35 років виповниться до 1 червня, і старші. Тож через це "пролетів" Олександр Шапінський, Денис Пашкевич, і ще там хтось, кого планував заявити тренер. Незважаючи на це, настрій був оптимістичний до шістки Чемпіонів Рівного Паршикова, Волоха, Шипукова, Щубака, Кучера, Дьомушкіна додалися воротар Андрій Левчук, а також польові гравці Віталій Боца та Роман Максимюк, яких уболівальники знають по виступам у Славії в літній сезон. На підхваті був "граючий президент", ну і Роман Валерійович...
Незважаючи на усі страхи у пресі, до Житомира доїхали спокійно, без жодних проблем і блокувань, хоча наш ескадрон і можна було прийняти як за майданівців, так і за перевдягнутих беркутів і тітушок, але обійшлося...
Спорткомплекс у Житомирі знаходиться на околиці міста, тому вдалося не поринати у вир пристрастей, які панують цими днями у всій країні. Поселилися у приватному готелі неподалік залу, тому роздягальнями перед та після матчів навіть не користувалися. Футболісти перевдягалися у готелі, і лише накидали зверху теплий одяг, так само і поверталися "додому". Але про все попорядку.
Поки більша частина команди поселялася в готелі Сергій Дьомушкін та Роман Валерійович поїхали "жеребитися". Вже на місці дізналися, що замість восьми команд гратимуть лише шість, волиняни відмовились, а львів'яни, кажуть, здали квитки до Житомира і поміняли на потяг до Києва... Тож вирішено було, що усі шість команд зіграють між собою в одне коло, по два матчі у день і визначать Чемпіона України.
Про готель. Доволі таки непоганий, затишний приватний готель. Більша частина команди жила, як би в окремому будиночку, а у президента був відповідний президентський люкс, де відразу була і штаб-квартира команди, кухня, їдальня ну і так далі. Звісно, перше що цікавило, як тут справи з Інтернетом. А вийшло так, що нібито він був, але нормально користуватися ним було фактично неможливо, проте, сподівався, що процес налагодиться. Потрібно було ще вирішити одне важливе стратегічне питання - це харчування. Дізналися ціни у їдальні, колективно подумали, і президент прийняв рішення, що за такі гроші ми і самі собі приготуємо і наїмося досхочу, тим більше, що кухня та посуд були у "президентському люксі". Щоб не повертатися до цього питання ще раз, скажу, що Сергій Володимирович та Роман Валерійович на кухні можуть дати фору будь-якій домогосподарці... коротше кажучи, всього було багато, дуже смачно, і шлунок нікому промивати не довелося. Але повернемося до футболу.
Поки ми вселялися, повернулися наші "жеребці", і повідомили, що перша гра у нас з командою Аякс із Шахтарська. До слова діючий Чемпіон України серед ветеранів. А ще сказали, що у залі дуже холодно, але то дуже слабко скзаали. Насправді, цегляний зал зовсім не обігрівався, сказати, що там тепліше ніж на вулиці - це нічого не сказати. На стінах проступав лід, так само обмерзші і з снігом були двері запасного виходу. Перебравшись туди, стало зрозуміло, що і знімати там "не фонтан", все що знайшов - це місце у куті поля за воротами. Натомість порадували місцеві журналісти, які організували пряму відеотрансляцію в інтернеті усіх матчів. Але повідомити про це на нашому сайті не було можливості, через відсутність Інтернету.
Знову повернуся до шансів та прогнозів відносно виступу нашої команди у цих змаганнях. Так от, не один я думав і вірив у те, що наша дружина ще ого-го, і таких ветеранів ще треба пошукати, які типу на ходу, постійно тренуються ну і так далі, а гра та результат команди у Чемпіонаті Рівного з футзалу і на турнірі у Луцьку ще раз надихала на те, що "Славія" має у Житомирі показати клас. Але, як виявилось, не лише у Рівному є досвідчені футзалісти-ветерани "на ходу". І коли в першому матчі турніру проти "Славії" вийшов Аякс із Донецька, перша четверка якого Заслужені майстри спорту України, а друге - Майстри спорту міжнародного класу, то відразу стало зрозумілим, що Чемпіонат України серед ветеранів проводиться не для галочки, і бажаючих перемогти у ньому достатньо. Це Вам не Михалика з Федецьким у пас розкатувати...
Незважаючи на зіркових суперників "Славія" уміло оборонялася, і вперто гнула свою лінію в матчі. В одній із награних контратак Олег Кучер вивів рівнян уперед. Після пропущеного голу малюнок гри не змінився, дончани ще більше притисли "Славію" до власних воріт, і рівнянам не вистачило лише трьох секунд, аби піти на перерву ведучи у рахунку. "Аякс" миттєво розіграв штрафний удар, до якого не були готові, а ні захисники, а ні Андрій Левчук, і м'яч влетів у сітку за 2,9 секунди до сирени на перерву. У другому таймі "Славія" знову змогла вийти уперед. Це вже Сергій Дьомушкін "замкнув" дальню стійку після прострілу Романа Максимюка. Перевага в рахунку трималася до 37 хвилини, а далі наступила розв'язка. В одній з атак наддосвідчені дончани закрутили голову нашим, що їм вдалося зрівняти рахунок. Славія ще не встигла оговтатись, як розіграш кутового, і "Аякс" вже попереду. Тайм-аут від "Славії". Неймовірно, але розігрючи з центру поля, рівняни за три дотики змогли знову відновити статус-кво. Здавалося за ті півтори хвилини, що залишилось команди змиряться із справедливою та бойовою нічиєю. Але Аякс знову застосував свій "козир". Черговий стандарт, і вони знову попереду 4:3. "Славія" йде у п'ятьох на вирішальний штурм, але часу не вистачає. Рівнянам довелося ризикувати, а це призвело до перехоплення, і такі титуловані футболісти, як у Аяксі таких помилок не пробачають. М'яч разом із сиреною закотився у порожні ворота Славії 3:5 - підсумковий рахунок матчу.
В готель поверталися усі засмучені, адже у цьому матчі "Славія" аж ніяк не заслуговувала на поразку, тим більше приклавши стільки зусиль, і так вдало проходив увесь матч. Довелося почути цікаву фразу від наших футболістів, що турнір відразу розпочався з фіналу. Отакої, звісно, я знав, що Славія завжди ставить перед собою максимальні завдання у всіх турнірах, але щоб так категорично...
Поки футболісти "сушилися", і робили "розбір польотів", я взявся за Інтернет. Планувалося, огляди матчів виставляти відразу в день гри ввечері, як це було у Кувейті з Кардиналом. Але, помучившись з Інтернетом стало зрозуміло, що відео закинути на сайт буде нереально. Тому виступ Славії висвітлювався так як Ви бачили на нашому сайті.
Друга гра першого ігрового дня проти "Уніки" з Криму. Тут у "Славії" вже "колінки не трусилися". От тільки перед нашим матчем грав Аякс із одеським Чорним морем, і тут для рівнян було багато інформації для роздумів, адже одесити переграли діючого чемпіона з рахунком 3:0.
Гра з кримчанами для Славії складалася трохи по іншому ніж з Аяксом. Рівняни першими пропустили гол, і лише після цього почали грати. Роман Волох викотився на шість метрів, і замість того, щоб віддати пас, як це люблять робити у Славії, і потім намагатися завести м'яч у порожні ворота, чи обрізатися і героїчно бігти назад у захист, він пробив точно у кут - 1:1. Паршиков зі штрафного "скидує" на Щубака, і вже 2:1. Третій гол забив Олег Кучер, обігравши воротаря. Рівняни замість того, щоб утримати переможний рахунок побігли робити "різницю", і, традиційно привезли гол у власні ворота, і заключні хвилини гри знову перетворились на блокбастер. Добре, що Андрій Паршиков зміг забити четвертий гол, і далі команда нарешті зібралася, і загадала, що вони не школярі, а футболісти, які вже тридцять років грають у футбол. "Славія" холоднокровно тримала м'яч, не давши супернику можливості для вирішального штурму. Нарешті перша перемога, яка переросла у довгу вечерю і так далі...
Що ж, тепер "вирішальна битва" для "Славії" відклалася на вечір. Не за чемпіонство, а за медалі. Необхідно було перегравати команду "Ворзель", яка представляла столичний ветеранський футзал.
Вже в дебюті матчу відзначився Олег Кучер, але, на цьому турнірі, коли "Славія" забиває першою - це погана ознака. Так воно і сталося, кияни зрівняли рахунок та вийшли уперед. Я не футболіст, щоб зараз вказувати на те, хто і в якому епізоді помилився, чи не так зіграв, хай кожен робить висновки сам з відеоогляду. Андрій Паршиков відіграє відставання - 2:2, але потім знову Славія пропускає двічі. Коли рахунок став 3:4, здалося, що "Славія" зможе переломити хід гри, і добитися такої важливої перемоги. Але на цьому турнірі ахілесовою п'ятою для рівнян стала гра проти "п'яти", і кияни розгадали цю слабкість. Для "Славії" цей матч завершився повним фіаско 3:8.
На цей заголовок до матеріалу про підсумки виступу ФК "Славія" у Чемпіонаті України з футзалу серед ветеранів надихнув один з лідерів рівнян Олег Кучер, щоправда, замість "голови", він назвав трохи інший орган тіла, але, враховуючи, що наш сайт можуть читати діти, тому ми зупинимося саме на тому що є. Тож про поїздку "Славії" у Житомир, все що знаю і думаю, плюс відео.
