Але повернемося до суб'єктивного, заангажованого огляду виступу "Славії" на цьому турнірі.

Спершу інформація для загального розвитку. Цей Новорічний турнір, є традиційним, і проводиться вже 16 рік поспіль. Організаторами є дві команди - це "Вотранс" та "Волиньтабак", які почергово виграють трофей, і, фактично змагаються в ньому між собою. Відповідно усі організаторські витрати, в тому числі і з суддями під час турніру няньчаться, кормлять та поять вищезгадані команди, зрозуміло, що судді, які хочуть, щоб їх ще раз запросили на передноворічний вікенд мають своєю роботою не розчарувати гостинних господарів. От, в принципі тепер можна і розповідати про турнір.

Реально над арбітрами сміялися ледь не усі глядачі в залі. Ну, перше - це те, що вони так і не розібралися де десятиметрова відмітка для пробиття штрафного удару. І в різних матчах, команди били з різної відстані. Поняття фолів у цих товаришів також було дуже розмите. Там десь Костопіль у нас на сайті ображався, що наші рефері десь не так свиснули їм в Чемпіонаті міста, реально, друзі, ви б бачили як судили у Луцьку, то наших арбітрів взагалі потрібно канонізувати!!! До цих "творців результату" ми ще повернемося, трохи про "Славію".

Три дні до Луцька команда їздила, як гастарбайтери на шабашку, щодня збір, запакувались в "газельку" і погнали. Відпрацювали зміну, і назад спати. Так от в дорозі порахували, що за 6 днів команда має зіграти 7 матчів. Той же "відавший віди" Кучер дотепно зазначив, що у Металісті таких навантажень навіть в його молоді роки не було. Що казати вже про інших гравців. Ще порахували, що першій четвірці команди в сумі 160 років, а якщо взяти Денюжкіна, і Волоха замінити на Максимюка, то стартова п'ятірка перевалить за 200 років. У неділю футболістів вже підіймали вантажними кранами, і звозили до буса по запчастинах, незважаючи на все вищесказане, футболісти виходили на поле, і мужньо боролися, коли проти тих, що майже вдвічі молодші, а інколи і зразу проти сімох суперників. Під час ігор в мене були думки, що якби був би я на полі, то точно вже б затіяв бійку, а був би тренером, то може забрав би команду з поля. Але, як я потім зрозумів, то добре, що я не той і не інший. Славія залишила турнір з високопіднятою головою, і заслуженими аплодисментами від глядачів.

Про стартові два дні я вже розповідав, залишилася формальність у вигляді відеооглядів. Будь-ласка:

Останній ігровий день. Півфінали та медальні матчі. Потрібно, і так хотілося виграти хоча б одну гру. Все складалося за календарем на користь "Славії". Перший матч, потім перерва, при перемозі ще плюс 1 година. Півфінал з Аперкотом. Мабуть один з найкращих і найприємніших суперників, з ким грала Славія на турнірі, справжня футзальна команда, відразу видно, що учасник Першої ліги Чемпіонату України. Долю матчу вирішив один гол. Тут як то кажуть, їм пощастило, нам не пощастило, вони змогли використати свій момент, а Славія не змогла, щодо суддів, то на них плювалися обидва суперники, чого варта лише жовта картка Сергію Дьомушкіну за УВАГА! ланцюжок на шиї. Реальну нагоду потрапити у фінал, і зачепитися за призи "Славія" втратила саме у цьому матчі. 

В іншому півфіналі грала фактично ще одна рівненська команда. "Волиньтабак", яку зібрав Сергій Піддубний, і на відміну від стартових ігрових днів, граючий тренер МФК "Кардинал-Рівне" в матчах на виліт викладався по повній. А "рубка" там була не на жарт. "Табак" грав проти "Вотрансу", з їхніми мегазірками. Як не пнулися Федецький і компанія, як не били суперника (у прямому сенсі слова) "Волиньтабак" переміг і здобув путівку до фіналу. На "Славію" чекав ще один матч проти "Вотрансу".

Перед грою, наші ветерани, жалілися, що ніг вже не відчувають, але здаватися не збиралися, і обіцяли зіграти через неможу. Злий через поразку "Вотранс" не став відкладати розкачуватися, а відразу взявся за справу, але пропустили першими, невідпорний удар Максима Новосада, рикошет, і м'яч у сітці. Коли запахло жареним, "зірочки" увімкнули усі свої важелі, в тому числі лікті і кулаки, і змогли не лише зрівняти рахунок, але й вийти уперед 3:1. Незважаючи на це, ще до перерви Славія знову відновила статус-кво 3:3. Хочеться додати, що більшу половину тайму луччани грали на "п'яти фолах", але у арбітрів була кишка тонка, щоб свиснути шостий, хоча відверті нагоди для цього були. У другій половині матчу волиняни за перші десять хвилин знову були на п'яти фолах, і після цього почалося. Арбітр ніби проковтнув свисток, і бачив лише порушення з боку Славії, натомість відверті грубощі, які мають бути недостойними таких футболістів, що захищали кольори Вотрансу, "творці результату" не помічали. Відчувши "смак крові", кумири наших дітей та підлітків розійшлися не на жарт, чого вартий удар після свистка Кучера у виконанні Тараса Михалика - соромно має бути. Але найбільш соромно - це коли за таку грубість та неспортивну поведінку лицемір-арбітр показав лише жовту картку футболісту. А бачили б Ви, як гравці Національної збірної України з футболу, компанія того національного героя, що в одному матчі "з'їв" самого Рібері раділи, коли забивали четвертий та п'ятий гол у ворота пенсіонерів зі Славії. Незважаючи на те, що більшість вболівальників прийшли подивитися саме на четвірку "Вотранса" навіть вони не могли терпіти такого свавілля, і часто можна було почути свист з трибун на дії як арбітрів так і волинських футболістів. Натомість вдалі атаки "Славії" завжди супроводжувались аплодисментами. Після гри тренер рівнян Андрій Паршиков з усією повагою зробив презент іменитим суперникам з "Вотрансу". Після матчу він подарував Олегу Герасимюку заявку ФК "Славії" на цей турнір, де жирним було обведено рік народження гравців команди. Презент супроводився словами "На, подивись, і покажи своїм колегам, хай порадіють над тим як і в кого Ви виграли". Тож на дебютному для себе турнірі у Луцьку "Славія" залишилась четвертою, але, залишила турнір з високо піднятою головою!