Іван Іванов, президент ФК «Садове» (Гощанський район), який цього сезону достроково переміг у 2 лізі чемпіонату Рівненської області, належить до тих людей, хто не забуває своє коріння, свою малу батьківщину. Іван Іванович народився на Рівненщині, дитинство провів на Одещині, потім знову повернувся на Полісся. Нині він мешкає у Києві, у 42 роки зробив стрімку кар’єру: працював у системі правоохоронних органів, прокуратурі, митниці, на керівних посадах в СБУ м. Києва. Кілька років тому вирішив зайнятися відродженням футболу у селі Садове, звідки родом його мама. Він вірить, що вже наступного року місцевий клуб зможе поборотися за призові місця у 1 лізі.

- В 10 класі я грав за місцеву команду «Сокіл», - починає розмову Іван Іванович. - Були чемпіонами району. Ми з моїм теперішнім кумом та нинішнім начальником команди «Садове» Миколою Любчиком утворили грізний атакувальний дует, якого побоювались суперники. Назавжди запам’ятаю незабутні дербі з командою Гощі. А взагалі народився я в селі Омеляна Рівненського району, в перший клас пішов уже в обласному центрі. Потім наша сім’я переїхала до Татарбунарського району Одеської області, де я також займався футболом у місцевій ДЮСШ, з 5 до 9 класу. Але південний клімат не підходив моїй мамі, тому повернулися в її рідне село Садове. В ті роки люди в селі шаленіли від футболу, я не був виключенням. Сільська команда була на підйомі, за «Сокіл» грав допоки не призвали в армію. Служив в прикордонних військах на ірансько-афганському кордоні.

- Після дембеля продовжили займатися футболом?
- Звичайно, що любов до футболу нікуди не могла подітися, але на поле вже не виходив. Поїхав до Києва, вступив до Академії внутрішніх справ, яку закінчив з відзнакою. Після цього працював в Дніпровському райвідділі міліції, прокуратурі колишнього Старокиївського та Шевченківського районів, транспортній прокуратурі. Значиться в моїй трудовій книжці і митниця, зокрема, очолював Бориспільську регіональну митницю. У 2010 році запросили на роботу в Службу безпеки України. Обіймав посаду начальника слідчого відділу управління СБУ Києва та заступника начальника столичного управління СБУ. Цієї осені звільнився з роботи на посаді першого заступника начальника управління СБУ Києва , тож тепер більше часу приділятиму футболу.

- Чому вирішили фінансувати ФК «Садове»? Адже, погодьтеся, що в наш час знайдеться небагато відчайдух, готових підтримувати неприбутковий аматорський футбол.
- Ще з юності про Садове у мене лишилися приємні спогади. Колись це було процвітаюче село, в якому вирувало різнобічне життя. Та з роками ситуація змінилася в гірший бік, зараз там проживає всього 600 мешканців, у школі навчається обмаль дітей. Тому вирішив відгукнутися на звернення ентузіастів своєї справи Миколи Любчика та Олександра Гайдука щодо допомоги у фінансуванні сільського футбольного клубу. Гадаю, що створення у селі сильної команди, яка за декілька років повинна стати одною з найкращих на Рівненщині, буде гарним подарунком для земляків. До речі, хотів би сказати кілька теплих слів про Миколу Любчика, кращого бомбардира в історії футболу Садового. Свого часу він навчався в Івано-Франківському технікумі фізичного виховання разом із колишнім капітаном сімферопольської «Таврії» Ігорем Волковим, грав у футбол за команду Групи Радянських військ у Німеччині (ГРВН). Микола Григорович міг би стати класним футболістом, але залишився в рідному селі, нині працює у школі вчителем фізкультури.

- Яким видався цьогорічний чемпіонський сезон для ФК «Садове»?
- Від початку турніру у другій лізі ФК "Садове" впевнено захопив лідерство в турнірній таблиці. За шістнадцять турів оступившись лише тричі (дві нічиї та одна поразка), решта ж суперників капітулювали перед молодою командою(середній вік футболістів – 24 роки) під керівництвом досвідченого тренера Миколи Волкова. Дострокове "мале чемпіонство" "Садове" оформило за три тури ефектно розгромивши дубенський "Спартак".

- Домашні матчі команда проводить в Садовому?
- Ні. Цього року ми приймали суперників у Рівному на стадіоні «Водник». До нового сезону має завершитися будівництво стадіону у Садовому, який за умовами повинен стати одним із найкращих в області. Плануємо збудувати ще й міні-футбольний майданчик. Крім того, наразі вирішується питання щодо асфальтування 5 кілометрової ділянки дороги, яка веде до села з Рівного та Гощі. Зараз там бруківка, тому добиратися незручно. У цьому питанні нас підтримав голова Гощанської РДА Геннадій Гладичук, за що йому велика подяка. Висловлюю слова вдячності і голові Рівненської облдержадміністрації Василю Берташу та першому заступнику голови облдержадміністрації Анатолію Юхименку, які нас підтримують.

- Хто на сьогодні є лідерами «Садового»?
- Передусім відзначу головного тренера команди Миколу Волкова, справжнього фаната футболу. Це досвідчений фахівець, який очолював рівненський «Авангард» з 1988 до 1990 року (з 1985 до 1988 року був асистентом Романа Покори), у 1998 -2001 роках тренував команду другої російської ліги «Єлець»(Липецька область). Він є неабияким авторитетом серед футболістів. Що стосується гравців, то виокремлю досвідченого Вадима Жака, братів Сергія та Вадима Кресанових(Вадим із 15 м’ячами став найкращим бомбардиром у 2 лізі), Романа Дмитрука. До слова, Романа, за підсумками сезону, ми визнали найкращим у команді і вручили йому цінний подарунок. 

- Чи думаєте підсилювати склад?
- Тренерський штаб найбільше хвилювала воротарська позиція, тому з рівненської ДЮСШ запросили 16-річного Вадима Білоуса. Найближчим часом з’являться в команді й інші новачки. Водночас з деякими футболістами розпрощалися.

- Які завдання стоять перед командою на наступний сезон?
- Розумію, що 1 ліга, це вже інший рівень, але впевнений, що моя команда зможе на рівних грати з будь-яким суперником. Завдання – бути у першій трійці. Про ФК «Садове» ви ще почуєте… На питання про рівень майстерності наших футболістів має відповісти зимова першість Рівненської області.

- Не можу не запитати Вас і про загальний стан справ у рівненському футболі. Вже тривалий час в області немає команди майстрів, яка б представляла регіон на всеукраїнській арені. Чому, на Ваш погляд, так сталося?
- Рівненщина – футбольний край, який подарував Україні багатьох відомих гравців. У 80-их ми захоплювалися грою Володимира Новака та Богдана Самардака. В 90-их роках класну команду створив у Рівному Михайло Фоменко. Тоді «Верес» вибив із Кубка України київське «Динамо». Є в нашому краї талановиті футболісти, але немає команди. Останній приклад – Віталій Богданов, вихованець гощанського футболу, який зараз на провідних ролях у ФК «Тернопіль». Прикро, що в тому ж Тернополі відразу дві команди грають на професійному рівні, а у нас немає жодної. Переконаний, для того, щоб існувала команда майстрів потрібна зацікавленість місцевої влади та любов до футболу людей бізнесу. Однак така тенденція на Рівненщині поки що не спостерігається.

- Яка Ваша футбольна мрія?
- Мрію, щоб національна збірна України виграла чемпіонат Європи 2016 року, а київське «Динамо», за яке я вболіваю з дитинства, перемогло у Лізі чемпіонів. Ну, й, щоб ФК «Садове» стало найсильнішою командою Рівненської області.