Футбольний (Футзальний) клуб "Славія" поклав до своєї скарбнички черговий трофей. У матчі за Суперкубок Рівного з футзалу, Чемпіон обласного центру упевнено здолав володаря Кубку міського голови. Незважаючи на підсумковий рахунок 9:3, інтрига у матчі таки була, і ті уболівальники, яких, до слова, було на трибунах немало, упевнений, отримали задоволення від матчу, який фактично завершував футзальний сезон під егідою Рівненської міської федерації футболу.

Суперники підійшли до матчу з різним настроєм. Якщо "Славія" ще до цього часу рве на собі волосся у всіх місцях де воно є у тренера (а це явно не на голові) за програний чвертьфінал кубку, то "Хімік" напевно до цього часу не розуміє яким чином вони виграли Кубок та вилетіли із "Міської Суперліги", і, власне, що вони роблять у Суперкубку - Суперматчі... але футзал, воно ж таке... непередбачуване... ось "Комфорт-Сервіс" також був однозначним фаворитом у фіналі місього кубку... я вже не кажу про тренера Славії, шановного тренера Андрія Дмитровича, який, вкотре посивів, у Львові, під час матчу, коли реально вважав, що наш прямий конкурент заб'є супернику 27 голів за два тайми по 15 хвилин (чистого часу). 

Наступні декілька абзаців буде розповідатися про те, як футзалісти обох команд феєрично забивали один одному голи, зазвичай, я таке не читаю, але пишу. Тому, таким як я, пропоную не марнувати життя, і подивитися відеоогляд, там все це є, через очко...тобто наочно, але суті це не міняє....

Від початку "наша молода команда" відразу розставила акценти, і визначила фаворита. В стартові хвилини, спочатку нестримний Максим Новосад з лівого кута вкотре залишив голкіпера суперників не при справах 1:0. Потім Роман Савицький "ковирнув" м'яча з дальної дистанції, воротар Олександр Момоток відбив пряменько на Максима Новосада, але той замість того, щоб зробити дубль відкинув на Сергія Дьомушкін в центр, і "ідеал Славії" без особливих проблем переправив м'яч вже у порожні ворота. Не довго довелося чекати і третього голу. Знову Максим Новосад непоскупився, і замість того, щоб прорвати сітку воріт, на розіграші штрафного відкотив Олегу Кучеру, який останнім часом забиває рідше навіть за Валерія Шипукова (це я знову про турнір у Львові) - 3:0.

Дехто із "гарячих" уболівальників, вже сплюнули на сусіда по лавці, махнули рукою, і попрямували до виходу, але "Славія" не звикла розчаровувати своїх уболівальників. Наварнюки Савицький та Кучер дуже скоро внесли інтригу в поєдинок, дозволивши Дмитру Вознюку розстріляти Юру Колодюка. Зовсім "загнав" на місце "найгарячіших" фанатів Вадим Жак, який прицільним пострілом після розіграшу кутового скоротив відставання до мінімуму. Поки Андрій Дмитрович "лежав під крапельницею із заспокійливими", "Славія" мала час подумати над своєю поведінкою у тайм-ауті. 

Поки "молодьож" перебувала в ступорі, а прихильники "Хіміка" обговорювали "переломний момент у матчі", тягнути "Славію" взялися "бивалі"... Вадим Васильєв... як він уміє "поглядом" обіграти суперника, а то і не одного - це просто феноменально, і це не можна описати словами... так вихід "Славії" 3Х2, і Вадим Васильєв опиняється на вістрі атаки 4:2.

А далі "тряхнув стариною" дядя Сергій Іванович Щубак... звісно - це гол матчу, комбінація в один дотик з п'яточками на півметровій дистанції, де залишився не при справах увесь захист "Хіміка", і Сергій Іванович поклав м'яча у дальній кут 5:2.

Як це не дивно, але до цього часу йшов ще перший тайм, і "Хімік" ніяк не міг змиритися із своєю незавидною участю... Нестримний Вадим Жак знову продерся по лівому флангу і "пульнув" в дальній кут - 5:3. На цьому, нарешті і завершилась перша двадцятихвилинка.

Не хочеться повторюватись, але в другій половині "тряхнув стариною" Сергій Дьомушкін. Опинившись віч-на-віч з кіпером, він так елегантно перекотив м'яча з права на ліво і пробив, що просто хотілося увімкнути "Дискотеку дев'яностих" - 6:3.

Не став відставати від свого однолітка і Вадим Васильєв. Його візаві Дмитро Вознюк схоже недооцінив ветерана, і залишив того на куті штрафного майданчику. Довга діагональ від Юри Козлюка, і Вадим Васильєв без пафосу в два дотики фактично зняв питання про переможця матчу - 7:3.

Ну а потім Вадим Васильєв заробив MVP поєдинку. Видряпавши м'яча у фактично безнадійній ситуації у Миколи Харчука, він оцим своїм неймовірним "поглядом-фінтом", увів в ступор і кіпера суперника Олександра Момотка катнувши м'яча, можна сказати у порожні ворота через "шпарину" між лівою і правою ногою воротаря - 8:3.

Крапку у матчі поставив той, хто почав ці усі "розборки". Максим Новосад не довго роздумував, коли отримав м'яча на куті штрафного майданчику, і пробив під ближню стійку в один дотик... - 9:3. Підсумковий рахунок матчу.

Ліричний відступ: Напевне щирий прихильник футзалу та ярий супротивник післяматчевих пенальті (хто знає той зрозуміє) Міський голова Рівного Володимир Євгенович зараз кусає лікті, що через свій дуууже щільний робочий графік відвідав лише частину фінального матчу Кубку імені себе, а не поєдинок за Суперкубок...

Після фінального свистка була "роздача слонів"... за все... Про це попорядку, і без підйо... , чи підко...

Тож, Виконком Рівненської міської федерації футболу визнав Футбольний клуб "Славія" найкращою футбольною командою міста. "Комфорт-Сервіс" - став кращим футзальним клубом обласного центру. "ДЮСШ-Верес", (напевне без альтернатив) отримала звання найкращої футбольної школи Рівного. Олександр Ганіченко - кращий арбітр міської федерації. Чергового "кращого" (тепер просто польового гравця) отримав Максим Новосад за Чемпіонат міста з футзалу, Володимир Гайдук з одинадцятьма голами у чемпіонаті став володарем звання кращого бомбардира цих же змагань. Ну а далі, капітану "Славії" Сергію Щубаку довелося побігати за усіма кубками та медалями за перемогу у матчі за Чемпіонат та Суперкубок... здалося, що стомився він більше ніж за сорок хвилин матчу... але то таке... нам би усім в майже 45 так...

ВІДЕООГЛЯД:

ВІДЕО УСЬОГО МАТЧУ: