9 грудня 2013 року виповнилось 100 років від дня народження Леоніда Серафимовича Молчановського, уродженя м. Дубно, відомого на Рівненщині в довоєнні і повоєнні роки футболіста і тренера. 

На зустріч запрошені рівняни, які пам’ятають славетного футболіста, щоб поділитись своїми спогадами про яскраву особистість. Доньки Леоніда Серафимовича Ірина Леонідівна (рівнянка, лікар-педіатр) та Серафима Леонідівна (мешкає у м. Ворзель на Київщині), його двоюрідні сестри Галина Олександрівна Салієнко та Наталія Олександрівна Грицай. Запрошені: голова Рівненської обласної федерації футболу М. Кривко, представники управління у справах молоді і спорту Рівненської обласної державної адміністрації, ветерани футбольного клубу «Верес», юні футболісти Рівненської школи № 26.

Зустріч відбудеться в Рівненському обласному краєзнавчому музеї 11 грудня 2013 року. Початок о 12:00. Рівненська обласна федерація футболу запрошує шанувальників футболу відвідати подію.

Проповідник футбольних істин

У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», продовжуємо презентувати Рівненську область.

Рівненський край завжди славився самобутні­ми спортивними традиціями, в яких не малу вагу мав місцевий футбол. Тому незважаючи на нинішні не дуже сприятливі для нього умови існування, ми не маємо права забувати тих, хто стояв біля витоків гри мільйонів на Рівненщині. Одним з тих, про кого обов`язково необхідно згадати, був Леонід Серафимович Молчановський − самобутній тапановитий футболіст і видатний тренер, відомий далеко за межами Рівненщи­ни.

Дитяче захоплення 
Леонід Молчановський народився 9 грудня 1913 року в місті Дубно у ро­дині священника. Проте вже з дитинства він віддав перевагу релігії під назвою «копаний м`яч», незважаючи на те, що, зрозуміло, батьки були не у захваті від цього. Ще навчаючись у школі, Леонід самотужки організував футбольну команду «Малятко». На той час така спра­ва потребувала значних зусиль: необхідно було десь знаходити кошти на придбання недешевої амуніції, м`яча тощо. Молчановському разом з одно­думцями вдалося придбати спортив­ну форму, виготовити футбольний м`яч з доступних матеріалів, навіть зро­бити на футболках емблеми новоствореного колективу.

16-річний дебютант
Коли Леонід навчався у гімназії, то потрапив на олівець до представників дубненського спортивного клубу «Сокіл», при якому існувала футбольна команда. Вперше в основному складі цього колективу Молчановський вступив у шістнадцятирічному віці. У дебютній для нього зустрічі він двічі розписався у воротах рівненського клубу «Погонь». Гра молодого талановитого футболіста викликала захоплення у численних глядачів.

Лідер чемпіонів
Не дивно, що обдарований гравець через деякий час почав отримувати запрошення від більш сильних не лише в ігровому, але й фінансовому плані колективів. На початку 30-х років Молчановський з`явився у складі провідної луцької команди ПКС (Поліційний клуб Спортовий). Разом із цим колективом він продовжив вдалі виступи у першості Волинського Окружного Союзу Футболу: його команда в 1932 році виборола срібні медалі, а в сезонах 1934 і 1935 років здобувала звання чемпіона. Довелося зіграти Молчановському і за команду «Гасмонея», яка складалася переваж­но із гравців єврейської національності.

«Відвантаження» 400 голів
Наприкінці 30-х років Леонід Молчановський грав за команду робітників «Балтик» із польського міста Гдиня. У той час довелося поєднувати тренування та матчі з працею вантажником у порту. Талановитий форвард постійно забивав практично кожному суперникові. За підрахунками самого Молчановського, який постійно вів записи своїх ігор у щоденнику, він забив до 1937 року майже 400 голів. Того ж року його було запрошено до робіт­ничої збірної Польщі, яка готувалася до поїздки в Бельгію. Запрошували Леоніда Молчановського і до Львова в СТ «Україна», хотіли бачити такого забивного форварда і у варшавській «Полонії»…

Помітний на динамівському тлі
Зі встановленням на Рівненщині радянської влади Леонід Молчановський став захищати честь дубненського «Сокола». У 1941 році він зіграв у товариському матчі проти київського «Динамо» у складі рівненського «Спартака». Це був перший приїзд іменитого столичного клубу до Рівного. Кияни, які вже були на той час призерами чемпіонату СРСР, проводили своєрідне турне містами Західної України. Гра завершилася внічию − 3:3, а на рахунку Леоніда Молчановського забитий м`яч та гольова передача. Матч проти «Динамо» відбувся 12 червня, а вже че­рез десять днів розпочалася війна...

Башкирський період
Під час німецької окупації Леонід Молчановський майже не грав у футбол. У 1944 році його призвали до лав радянської армії, служба проходила у Баш­кирії. Там Молчановський захворів на тиф і ледве не помер. Врятували життя і допо­могли вилікуватися люди, що були безмежно закохані у футбол. Завдяки тому, що Молчановський служив полковим писарем, він міг практично повно­цінно тренуватись та вдосконалювати свою майстерність.

Провідний залізничник і...
У 1946 році, демобілізувавшись з армії, Леонід Молчановський повернув­ся додому і продовжив заняття улюб­леною справою. На той час, вже як досвідчений футболіст, він захищав кольори рівненського «Локо­мотива», паралельно працював у цьо­му товаристві. За словами свідків тих подій, у команді номінально не було старшого тренера. Усі органі­заційні питання вирішувалися на зібранні колективу. Леонід Молчановський у ті роки був справжнім лідером залізничників. Усп­іхи команди багато в чому залежали від його гри, адже гравців, рівних йому за майстерністю, на той час на Рівненщині майже не було.

...провідний динамівець
У 1953 році Леонід Серафимович з`я­вився у рівненському «Динамо». Цей колектив змінив залізничників, як пред­ставника Рівного у чемпіонаті України, вигравши золоті медалі першості об­ласті 1952 року. Не було рівних динамівцям і в обласних змаганнях наступно­го сезону, про що свідчать їхні перемо­ги в чемпіонаті та Кубку Рівненщини.

Біля витоків «Колгоспника»
Згодом герой нашої розповіді все ж вирішив повісити бутси на цвях. Проводи Молчановського на заслужений відпочинок зібрали численних глядачів на зустрічі ветеранів футболу Рівного та Луцька. Саме Леонід Серафимович Молчановський став тренером новоствореного у 1956 році «Колгоспника», і саме цій людині
зобов`язаний своїм становленням рівненський професіональний (саме так!) футбол.

Ставка − на місцевих
Він був відмінним гравцем, потім став тренером з великої букви. Добре розуміючись на підготовці футболістів та на тактиці гри, він ефективно передавав свій досвід та знання своїм підопічним. У 1961 році команда юнаків Рівного вперше здобула призове місце першості України. Поступово вихованці Молчановського почали з`являтися в основному складі головної команди області. Із середини 60-х років переважно саме з тих, хто пройшов його школу, був сформований склад «Колгоспника» (В. Попельницький, А. Скупський, М. Хом`яков, В Брюханський, В. Станкевич, С. Васін, Ю,Аіртем`юк, В. Степасюк, В. Денисюк, Ю Мозжухін, В. Кобилецький та інші).

Життя, прожите у футболі
Підготував Леонід Молчановський також гравців, які продовжили кар`єру в більш іменитих клубах: Володимир Дударенко потрапив до московського ЦСКА, став чемпіоном СРСР, зіграв кілька матів за збірну Радянського Союзу, Олександр Васін в 70-х разом із Віталієм Старухіним складав тандем нападників донецького «Шахтаря», у київському «Динамо» з`явились Т. Прий­мак і І. Маркевич... До останніх років свого життя Леонід Серафимович про­довжував займатись, наскільки це було можливо, фізкультурою і спортом, відвідував футбольні матчі на стадіоні «Авангард», вболівав за своїх вихованців та тішився їхніми успіхами. Зірка однієї із найбільш значимих по­статей рівненського футболу згасла наприкінці XX століття. На сьогоднішній день саме таких особистостей і не вистачає футболу цього краю.

Автори: Олексій Гладков, Юрій Малишев, ФФУ (Рівне – Київ)

Джерело: Офіційний сайт Федерації Футболу України