Субота для "Славії" стала справжнім футбольним днем. Адже футболістам-ветеранам, через упертість одних та непоступливість інших довелося в один день проводити відразу два поєдинки, більше того, обидва на виїзді, і відстань між стадіонами сягала 170 кілометрів. Перша зупинка - Радивилів. 

Згідно календаря, гру четвертого туру Чемпіонату області серед ветеранів "Славія" повинна була зіграти на виїзді у Радивилові. Усі намагання рівнян домовитись про перенос зустрічі через участь команди у ще одному, не менш цікавому турнірі "Лізі Чемпіонів", наштовхнулися на повне нерозуміння з боку керівництва радивилівської ветеранської команди, єдине на що погодились суперники  - це змінити час початку гри з 16 на 14 (але, як виявилось згодом, матч розпочався о 14:35).

Про "особливу" футбольну атмосферу у Радивилові напевне вже знає кожен гравець, вболівальник, суддя чи функціонер Рівненщини, а завдяки "промоушену" від місцевого журналіста Телеканалу 1+1 радивилівський футбол став відомий на всю Україну, і по за її межами.

Враження про мандрівки до Радивилова, Ви могли читати на сторінках нашого сайту вже не один раз, мушу визнати, що до цього часу там нічого не змінилося. Хоча, надія була. Одна справа, коли стадіон майже повністю заповнений вболівальниками, і місцева команда грає з рівним собі суперником, тоді усіляке може бути, і емоції, підкріплені чимось "гарячішим" можуть бити через край, але... коли двадцять два футболісти на полі за своєю кількістю переважають не лише вболівальників на трибунах, але й інших офіційних осіб присутніх на матчі, в купі із "запасними", суддями та тренерсько-адміністративним штабом, все ж таки була надія на те, що матч пройде у спокійній атмосфері та "без шуму і пилі".  Ви собі не уявляєте, як ОДНА людина може без жодних на те адекватних підстав роздратувати та "накрутити" увесь стадіон, в тому числі і своїх футболістів. Чесно кажучи, дивуюсь, захоплююсь, і намагаюсь вчитися витримці досвідчених гравців та тренерів "Славії", які намагались будь-що "згладжувати" та перетворювати на жарти, усі ті крики та провокації, що йшли від опоненентів, але було видно, що футболісти вже "на взводі", і ще трохи, і хтось буде "посланий"... На щастя до цього не дійшло, але, як то кажуть, "тонус" був заданий на увесь день.

Але повернемося до гри. Враховуючи те, що рівняни в цей день мали зіграти два поєдинки, то тренерський штаб побудував гру команди таким чином, щоб здобути перемогу "малою кров'ю", і якнайшвидше забратися геть із Радивилова. Хоча початок матчу нічим не відрізнявся від попередніх ігор "Славії" у Чемпіонаті області серед ветеранів. Господарі поля вже на шостій хвилині пропустили перший гол, відзначився Сергій Щубак. На вісімнадцятій хвилині Сергій Дьомушкін подвоїв рахунок. Через вищенаведені аргументи, "стандартних" 3:0 в першій половині матчу все ж таки не сталося, але третій гол у ворота радивилівчан влетів вже на другій хвилині другого тайму, відзначився Андрій Давидюк. Історична подія трапилася на 45 хвилині матчу (нагадаємо, що ветерани грають по 35 хвилин тайм), експерименти з оборонними редутами "Славії" призвели до того, що команда пропустила перший гол у цьому турнірі. За час, що залишився обидва суперники більше не відзначалися, тож матч завершився з рахунком 3:1 на користь "Славії". Слід відзначити одного з найстарших ветеранів Валерія Шипукова, який напередодні відзначив День народження. Він провів майже увесь матч без замін, і одноголосно визнаний кращим гравцем поєдинку.

ПС: І ще, хто буде дивитися відеоогляд, чи навіть відео усього матчу, попереджаю, через незалежні від оператора причини, у звуковому супроводі присутня ненормативна лексика.

ВІДЕООГЛЯД:

ВІДЕО УСЬОГО МАТЧУ: