Третій рік поспіль напівпрофесійнапенсійна "Славія" стає кращою аматорською футзальною командою обласного центру. Цього року золоті медалі були покладені в завойований після декількох років перерви Кубок міського голови. Зважаючи на всі події та зміни в турнірній таблиці, що сталися в останні дні, і про які ми вже не один раз писали, на матч останнього туру проти "Граніта" "Славія" виходила вже у ранзі чемпіона.
Щодо суперників, то "Граніт" у випадку позитивного результату, або навіть просто "не програшу" від "Славії" отримував бронзові нагороди чемпіонату. Напевно, ніхто б не здивувався, якби в цьому поєдинку "Граніт" добився б свого. Власне, цей матч ще раз довів, що "Славія" ніколи не грає в жодні підкилимні ігри.
"Граніт" першим відкрив рахунок, у середині першого тайму порушив правила Олег Кучер у власному штрафному майданчику, а Віктор Газицький без проблем реалізував пенальті. Не довго раділи суперники, бо вже за декілька хвилин Максим Новосад з пасу Романа Волоха відновив рівновагу в матчі. Вже на початку другого тайму знову помилка при поперечній передачі в захисті, і Олександр Лисак вивів "Граніт" вперед 2:1. Потрібний для себе результат суперник "Славії" зберегти не зміг. Влучні удари Романа Волоха, Мар'яна Маринюка та Романа Савицького у підсумку принесли перемогу "Славії" 4:2. Тож у підсумку зі стовідсотковим результатом та пропустивши лише п'ять голів в чемпіонаті "Славія" втретє поспіль отримала золоті медалі Чемпіонату Рівного з футзалу. Якщо більш детально розглянути шлях "Славії" до чемпіонства, то варто відзначити, що з кожною наступною грою у команди було все більше кадрових проблем, спершу змушений був завершити виступи Олександр Бондар, потім і супершвидкий дует з "Інгульця" Микола Коляда та Олександр Ніколайчук, не на всіх матчах був присутній Мар'ян Маринюк, але колектив "Славії" з честю тримав удар, щоразу знаходячи резерви в собі для здобуття чемпіонського звання. Є таке поняття як "напівпрофесійний клуб", то глянувши на виступ "Славії" в цьому чемпіонаті можна сказати, що левову частку матчів грав "напівпенсійний клуб". Насправді дуже прикро за рівненський футзал, коли дядьки, яким далеко за сорок років виходять на майданчик і на шмаття рвуть усіх "молодих та перспективних", більше того, в результаті здобувають стовідсотковий результат в турнірі та звання чемпіона.
Загалом же, якщо скласти враження про цьогорічний чемпіонат, то головний мінус, який перекреслює усі плюси - це проведення таких змагань в одне коло. Ще декілька років тому, коли команди грали повноцінно у два кола, справді була інтрига, коли навіть поразка від головного конкурента ще нічого не означала, а зараз, як бачимо, долю чемпіонства може вирішити один гол, один свисток судді, чи одна помилка у запоненні заявки команди.